GTIN – це глобальний ідентифікаційний номер товару, який однозначно позначає конкретну модель продукції в усьому світі. Абревіатура розшифровується як Global Trade Item Number. Саме цей номер закодовано в штрихкоді на упаковці: його сканують на касі, використовують у логістиці, на маркетплейсах і в рекламі товарів.
Коди присвоює міжнародна організація GS1 через національні представництва. Виробник отримує префікс компанії і самостійно призначає номери своїм товарам, тож однаковий продукт від одного виробника має однаковий код у всіх магазинах, які його продають.
Які бувають формати GTIN
Залежно від регіону і типу упаковки номер має різну довжину. Усі формати належать до однієї системи і можуть переводитися один в одний.
- GTIN-13, або EAN-13 – найпоширеніший формат у Європі й Україні, 13 цифр.
- GTIN-12, або UPC – стандарт для США і Канади, 12 цифр.
- GTIN-8, або EAN-8 – короткий код для дрібних товарів, де мало місця на упаковці.
- GTIN-14 – для транспортних упаковок і ящиків з кількома одиницями товару.
- ISBN – номер для книг, який також належить до цієї системи.
Остання цифра будь-якого коду контрольна: вона розраховується з попередніх і дозволяє виявити помилку під час введення. Тому випадкові або вигадані номери системи легко розпізнають як недійсні.
Навіщо номер товару інтернет-магазину
Для онлайн-торгівлі номер відіграє важливу роль у товарній рекламі. Google Merchant Center використовує його, щоб точно зіставити товар у фіді з каталогом Google, показати його в результатах Google Shopping і порівняти з пропозиціями інших продавців. Ті самі дані використовують і кампанії Performance Max.
Для брендових товарів, які мають офіційний код від виробника, Google вимагає вказувати його у фіді. Без правильного номера товар може отримати обмеження в показах або не потрапити в деякі формати оголошень, а з ним – частіше з’являтися в релевантних пошуках і отримувати розширену інформацію в картці.
Код також корисно додавати в мікророзмітку Product на сторінці товару. Це допомагає пошуковим системам зрозуміти, який саме продукт представлено на картці товару.
Де взяти номер і типові помилки
Для товарів інших виробників GTIN знаходиться на упаковці під штрихкодом або в документації постачальника. Найкраще одразу просити в постачальника таблицю з кодами для всього асортименту, щоб не переписувати їх вручну.
Виробник, який випускає власну продукцію, отримує номери через членство в GS1. Купувати коди в сторонніх продавців ризиковано: такі номери можуть уже належати іншим товарам або не проходити перевірку.
Перед завантаженням фіду корисно перевірити коди вибірково: знайти кілька номерів у пошуку або в каталозі GS1 і переконатися, що вони відповідають саме цим товарам. Так помилки імпорту помітні ще до того, як рекламна система обмежить покази.
Найпоширеніші помилки – один код для різних кольорів чи розмірів, номер постачальника замість офіційного, пропущені нулі на початку і вигадані значення. Різні варіанти товару, наприклад різні об’єми чи кольори, мають окремі номери, тому їх треба вказувати для кожної позиції.
Для товарів без штрихкоду, як-от виробів ручної роботи чи продукції під замовлення, номер не потрібен. У таких випадках у фіді зазначають, що ідентифікатора не існує, а товар ідентифікують за брендом і кодом виробника MPN.
